Формує національну свідомість

     Сьогодні періодичні видання, на мою думку, — це класичні засоби масової інформації, які, незважаючи на телебачення, Інтернет, не втрачають серед населення своєї актуальності і мають неабиякий виховний вплив.
     Чи формується національна свідомість у підростаючого покоління за допомогою «районки»? Про це я спробувала дізнатися^ провівши анкетування серед 25 своїх дев'ятикласників. І хоча у сім'ях кількох юних респондентів, газету не передплачують, діти стверджують, що її читають чи то у сусідів, чи у бабусь. Майже всі знають, у які дні газета виходить. Цікаво, що найчастіше читають газету мами, бабусі, дідусі, самі діти, а тат чомусь згадують рідше.
     До вподоби читачам інформація про новини в районі, про погоду, вітання, спорт, вірші, фото, романтичні історії до Дня закоханих, телепрограма. Діти, чиї прізвища іноді фігурували в публікаціях, саме ці номери газети найбільше запам'ятали. Учні зазначали, що хотіли б більше читати про футбол і футболістів (думка хлопчиків) щоб друк був кольоровий, щоб більше було дитячих дописів. Відгук же щодо пропозиції особисто написати газетну замітку був більше негативний, ніж позитивний. Пояснення: тому, що це складно, що не можуть визначитися з темою, що треба бути сміливим у розкритті своїх думок на громадськість.
     На запитання ' Чи вважаєш ти, що «Зоря“ може навчати та виховувати?» практично всі опитані дали ствердну відповідь, адже у кожному номері є інформації та статті, які мають певний виховний вплив. Вони вчать любити та поважати свою родину, шанувати дорослих, бути відповідальним на роботі, прагнути прославляти свою землю успіхами та перемогами, любити її та будувати сильну європейську державу — Україну.
Ми спільно дійшли висновку: професія журналіста складна, але приваблива можливістю доносити до людей правду, примножувати в світі добро, боротися за справедливість.
     Журналістська творчість повинна поліпшувати та удосконалювати суспільство, формувати національну свідомість. Це величезна відповідальність за кожне написане слово.
     Звичайно, у мене як у дописувачки до «Зорі» (за ТО років співпраці в «районці» надруковано близько ЗО моїх матеріалів) сформовані й власні судження про газету. Для мене «Зоря» — це відлуння чистих думок моєї юності, а ще статус постійного учня, бо при пошуку нових тем дізнаєшся багато нової інформації. Це реалізація мого бажання донести до земляків спогади свідків про голодомор, репресії, Велику Вітчизняну війну, легендарні сторінки історії мого знедоленого народу, описати успіхи колег та учнів. Як для читача, то «Зоря» — це енциклопедія життя району. Яка б галузь мене не зацікавила, у бібліотечних підшивках знаходжу безліч цікавої та цінної інформації.
     Саме тому напередодні Дня журналіста хочеться побажати колективу газети святкового настрою, творчої наснаги, підтримки гарних традицій та втілення нових ідей, великої вдячності читацької аудиторії та тісної співпраці з дописувачами.