Свято Івана купала (7 липня)

     Одним із найвеличніших та загадкових свят початку липня є Івана Купала. Вважалося, що о цій порі літнього сонцевороту, сонцестояння небесне світило досягає найбільшої сили й повертає на зиму. Казали, що Сонце, як уособлення світла й добра, святкує перемогу над темними силами, а тому при своєму сходженні воно «грає», «скаче» і «радіє». Вся природа теж торжествує з цього, стає особливою, зачарованою.
     Основні купальські обрядодії відбувалися в ніч з 6 на 7 липня. Напередодні свята хлопці готували місце для основних обрядодій: збирали дрова для вогнища, встромляли в землю жердину (Купалу-Марену) або ставили обрядове дерево, яке дівчата наряджали вінками й кольоровими стрічками. Часто роль купальського дерева відводилася вербі — дереву смутку й жалю зпдно з народною символікою. До свята дівчата плели собі віночки (інколи по два) з трав та квітів, а парубки -з жита або прикрашала зеленню капелюхи (брилі). Йдучи до купальського вогнища не озиралися, «щоб відьма не наздогнала», а потім співали пісні й водили хороводи навколо Купала-Марени. Після цього молодь починала перестрибувати через кострище. Доброю ознакою для подальшої спільної долі молодят було те, коли над вогнем вони не роз'єднали свої руки й не підпалили одяг.
     Для менших дітей замість вогню накладали купу кропиви, через яку хлопчики і дівчатка весело скакали. Ці обрядодії були спрямовані на літнє очищення людей вогнем.
     Наступний обряд полягав в очищенні другою стихією — водою. Дівчата намагалися так пірнути у воду, щоб віночок з голови поплив по воді. Доброю ознакою було коли вінок не потопав, а напрям вказував «звідки свати будуть». Інколи купалки вставляли в свій віночок запалену свічку і так пускали на воду, а хлопці чекали на другому березі річки чи озера, щоб упіймати віночок своєї дівчини.
     Завершальним обрядодійством свята було розбирання Купайла-Марени. Гілочки з купальського дерева обламували й несли на городину, а стовбур (жердину) несли до води и топили. Інколи просто пускали на воду із запаленими. свічками.
     Важливо відзначити, що Купайло було загальносільським святом,-де було місце всім віковим групам та статям. І хоча основними діючими особами були молоді купалки та хлопці, до обрядодій залучали й молодиць, які допомагали «наставляти» купайлицю.
     Присутні були й старші чоловіки, й підлітки, й навіть малих діток мами вбирали у віночки й тримали на руках протягом свята.
     Все ж основним мотивом купальських обрядодій було уславлення молсдості, кохання и материнства. А тому, крім загальних видовищних ритуалів, проводились і утаємничені. Коли дівчата потайки збиралися групами по 9 осіб на березі водоймища, обирали з-поміж себе найврсдливішу тілом, а та проводила захисний і зцілюющий обряди. Для цього готували в ритуальній чаші спеціальний відвар із лікарських трав 'яти польової, гравілату міського, підмареника справжнього, кропиви, оману, шишок хмелю, шипшини), а потім обрана красуня брала лебедине перо й малювала тим настоєм на тілі подруг 9 захисних ліній, щоб «відьомське око» чи «злий дух» не вразили репродуктивних функцій дівчини.
     Важливою вважалася символіка обрядовій. Дев'ять дівчат, дев'ять ліній — відповідали 9 місяцям до народження дитини, а лебедине пір'я пов'язували з Лебедем — уособленням Біло-бога символу щастя, світла, добра.
     Особливо загадковими були розповіді про цвітіння папороті в ніч на Купала. Для того, щоб це побачити, слід було вночі піти до куща папороті, розіслати під ним полотно (рушник), на якому святили паску, освяченим у церві ножем обвести навколо себе, покропити рослину свяченою водою й прочитати молитву. Тоді нечиста сила буде намагатися прогнати й налякати людину (вітер, шум, кидає каміння й пруття), але не зможе подолати окреслене коло, тому не слід боятися. А опівночі папороть розцвітає світлою жариною й падає в полотно, тому його слід одразу ж згорнути й сховати за пазуху. Такий сміливець набуває можливості бачити, як переходять із місця на місце дерева, розуміти мову птахів, тварин, рослин і дерев, зможе відшукати заховані в землі скарби і заволодіти ними.
     Примічали в цей день і погоду: зоряна Купальська ніч -на грибне літо, велика роса — вродять огірки та горіхи, дощова погода — на неврожайний рік.

Матеріали підготував Андрій ГУРБИК, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України.

  • 28.07.2009
  • 778 просмотров