З людьми і для людей

     Швидко плине час Жителі району, редакційний колектив сьогодні відзначають ювілей газети «Зоря». Як же не гордитися цією знаменною подією!
     Минуло чимало років, як вперше переступив поріг редакції. Прийняли журналісти мене з радістю. Від редактора одержав перше завдання і ділові поради.
     Танув сніг, повсюди вода, а попереду довга лісова дорога. Впросився пасажиром у поштову машину. Сяк-так доїхали до Возничів, а далі дороги немає — навкруги грязюка. Одразу ж розгубився і пішов до школи та на ферму В блокноті з'явилися дві статті. Пішки добрався до Лучанок, поговорив з людьми, зайшов у правління колгоспу, сільраду, клуб, бібліотеку. У блокноті додалися нові записи.
     Сутінки снували все довкола. Люди порадили заночувати. На завтра воликами завезли мене в Нижню Рудню. Води в лісі ой як багато! Поїхали і не зчулися, як віз перевернувся, і я з їздовим опинилися в крижаній купелі. Моє посвячення у журналісти відбулося! Руднянці відігріли на печі, нагодували. Спасибі. Знову перевезли мене воликами у Середню Будню, потім у Верхню Рудню. И блокнот мій значно поповнився новими записами.
     Лише на четвертий день потрапив у Слободу. Керівництву сільради, колгоспу, людям назвав себе.
     — Тебе, хлопче, шукають, — повідомили мені.
     А телефонного зв'язку ніякого. Спершу зайшов на тракторну бригаду, тваринницьку ферму, в школу, культурно-освітні заклади. Журналістського блокнота списав повністю. Із піднятою головою надвечір з'явився у редакцію.
     Інтерв’ю, кореспонденції, замальовки вийшли з-під пера вдалими. Радощів не було меж. Журналісти радо вітали з першою перемогою. А далі — трудові будні, сповнені неспокою. Були злетиліевдачі. Така журналістська доля. Вважаю, що мені пощастило. Адже працював із маститими журналістами. Особливо вдячний Янишевському А. В., Фішману М.С Базєльчуку В.К., Дорфману І.А., Залізку В.О., Кирилюк Г. М., Кушнірчуку П.Н., Хобті П.П., Власенку В.Ґ Дружба, товариськість, взаємоповага, взаємовиручка були на першому плані в нашому трудовому колективі.
     Організація роботи — чітка. Вона планувалася на рік. Кожен відділ подавав свої задумки, обговорювали і спільно затверджували. Головне — виконання його і плюс дотримання строків надходження кореспонденції із сіл, заводів і підприємств. Щопонеділка — звіти про виконане.
     А робота є роботою. Щоранку зійшлися, обмінялися думками — і в дорогу. В мене, скажімо, вона простягалася в народицьку зону, Базар-щину. Нагадаю, що після реорганізації в Овруцький район добавилися Словечанський, Базарський, На-родицький. За територією найбільший в Україні.
     А будні як будні. Транспорт в редакції — мотоцикл. Найбільше і часто їздив з Хильманом Григорієм Давидовичем.
     Про що ми писали? Найперше -висвітлювали соціально-економічні питання, працю селянства, робітників заводів і фабрик, вчителів, медиків, культурно-освітніх закладів, їдалень, побутовиків, лісівників, будівельників і т.д. Інакше кажучи, не було такої сфери життя району, щоб проходило поза нашим пильним поглядом.
     Увагу звертали на дієвість виступів у газеті. У цьому нам допомагали й керівники району. Наведу такий приклад. Заїхав у період жнив у Дорогинь. Люди йдуть із косами і серпами збирати збіжжя. З'ясовую чому так?^е ж технічні засоби? Два комбайни старенькі, лагодити їх не було сенсу, старенька кінна жатка пройшла в загінці метрів з десять — поламалася, ремонтувати нічим.
     На другий день в газеті з'явилися кореспонденції про побачене. Керівництво району одразу ж зреагувало: колгоспу було виділено новий комбайн.
     Подібних випадків — чимало. Керівник господарства завітав у редакцію і висловив від імені колгоспників подяку нашому колективу. Важкувато. було нам, особливо через бездоріжжя. Навесні, скажімо, у базарську зону добратися неможливо. У Народичах через річку Уж містка не було. Добиралися в Базар літаком. Та й після повені складно потрапити у вантажне таксі, яке курсувало з Овруча в Базар раз на день.
     А люди ж чекали вісточку, новини про те, що діється у районі. Газета виходила чотири рази на тиждень. Читабельність висока. Наклад за одноразового випуску складав 20 тисяч примірників. Дуже вправно працювали всюдисущі друкарка-машиністка Наталія Яківна Глєб, коректор Галина Степанівна Невмержицька. Досить солідний тягар лягав на їхні плечі: працювали вдень і вночі.
     Вистачало роботи і в складачів газети Назарука Т. Р., ГВ. Казмір-чук, адже саме від них залежала якість газети. А була вона високою. То вже завдяки чудовим спеціалістам, друкарям МП. Степанчуку і Кулаковському А.М
     Хороша згадка залишилася від зустрічі з ланковими Героями Соціалістичної Праці машиністом з переробки льонотрести Вернигорою, Савельєвим з Народичів, Книшевич П. М. з Антоновичів, пташницею з Левковичів Замишляєвою В.Г та іншими знатними людьми. Писав про них. Це — працелюбні, хороші люди, дуже приємні, служать взірцем для всіх.
     Серйозна увага приділялася робсількорівському рухові. З ентузіастами газетної справи двічі на рік проводилися семінари, перед ними виступали журналісти, керівники району. Кращі винагороджу валися. У редакцію надходило багато лис тів з новина^і про життя-буття в трудових колективах.
     Активно і яскраво дописували до газети А.В. Джигирей, Гоголь М. М., Каміннук П.Я, Ястремський, Сторожук В. К., М.М. Тимошенко, Добахова О. П., В.І. Яскажук, Антонюк І.М. та багато інших.
     Надходили листи-кляузи. Як правило, факти не підтверджувалися, а від діла відволікали. Напише в газету такий чоловік свій «опус», та й виглядає з-за рогу чим все скінчиться.
     Полегшено ми зітхнули, коли Голова Верховної Ради Союзу РСР Громико А. Н. видав Указ, в якому сказано: не перевіряти без підпису автора скарг Кількість їх відразу скоротилася, а згодом взагалі не надходили без підписів.
     Вчилися не тільки в людей. Діяла в редакції школа підвищення ідейно-політичного і фахового рівня журналістів. Лекції читали редактор і автор цих рядків. На семінарських заняттях дискутували, доходили до істини. За підсумками календарного року планових занять -іспити. Вчитися старалися усі.
     Окрім того, їздили на кущові наради, семінари, обмінювалися думками. Неодноразово приїжджали журншіісти з інших районів області перейняти досвід овручан.
     Кирилюк Г. М. і М.С. Жук організували в редакції школу молодого журналіста. Слухачі — старшокласники середніх шкіл.
     На превеликий жаль, ряди наші рідіють. Не стало редактора Янишевського А. В., заступника редактора Кушнірчука ГШ., Кирилюк Г. М., Залізка В.О. Власенка В.І., Юшкевича Ф. Л., Гордієнко М.О. Схиляємо голови перед їхньою пам'яттю.
     Життя не стоїть на місці, газета виходить змістовною, бо творять її досвідчені журналісти В.В. Лань-ко, П.П. Хобта, М.С. Алешкевич та інші.
     Побажання — більше писати про людей, що своєю працею виробляють матеріальні блага для народу. А ще, шановні, організуйте сторінку (як це було раніше) про товариськість і мораль членів різних партій, аби люди знали хто є хто.
     Зі святом вас, зоряни. Творчої наснаги і сімейного благополуччя.


З повагою
Володимир КАЗМІРЧУК. с Стугівщнна.


  • 17.06.2009
  • 670 просмотров