Святкуватиме Підруддя!

Підрудянський старостинський округ

Підруддя

Село Підруддя – центр Підрудянського Старостинського округу, до якого входять села Колосівка та Яцковичі. Розташоване на відстані 3 км на південний схід від Овруча, поблизу автомобільного шляху Овруч-Народичі.

Село засноване на початку ХVІІІ століття, коли тут поблизу міста оселились овруцькі міщани.

Назва села свідчить про виплавку заліза з болотної руди місцевими майстрами.

«… Руду по Нориню від Листвина сплавляли

Аж до печей плавильних зброярі,

Дзвінкі мечі з підрудського металу

Кували овруцькі майстри…»

 

Найпоширеніше прізвище Кончаковські, свідчить про заселення цієї місцевості вихідцями з татарської орди, які почали прибувати у Велике Королівство Литовське у ХІV ст. і оселятися на його південних і східних землях. Ці землі роздавались на «рицарських правах», тобто за умови виконання військової служби. Біля Овруча фіксується топонім «Земля Кончака» (Кончаковська земля).

Кончаковські (Кончаковичі) – боярсько-шляхетський роди тюрського походження, які поступово трансформувалися в українську шляхту.

Приймаючи християнство, татарські землевласники через два-три покоління зовсім злилися з місцевими боярами.

Шляхта несла військову службу на князівському дворі «кінно і збройно» та була задіяна в судово-адміністративному апараті.

Михалковичі-Кончаківські служили в Овручі при канцелярії в першій половині ХVІІ ст.

В книзі Овруцького Замкового уряду (1678) згадується намісник підстарости Овруцького – Михал Кончаковський.

З ХVІІІ ст. в Підрудді відомі землевласники-поміщики Лісовські. В 1899 році в селі налічувалось 82 двори та 520 жителів. Місцеві селяни працювали на зведені земляного насипу для прокладання колії залізниці Овруч-Шепетівка у 1914-1916 рр.

На початку ХХ ст. село входило до Гладковицької волості.

На цей час припадають найскладніші періоди в історії Української держави: Перша Світова війна та мобілізація, революційні події 1917-1921 рр., які викликали господарську розруху, активізацію політичних сил та гостру боротьбу за владу.

В особливо тяжкому стані перебувало сільськогосподарське виробництво. За рахунок реквізованих у поміщиків земель наділялись безземельні та малоземельні селяни. Створювались комітети незаможних селян.

12 бідняцьких сімей у 1930 році об’єднались у колективне господарство, яке назвали «Нове життя». В 1932 р. з’явились перші трактори «Фордзон». В Овручі при МТС відкрились курси трактористів, куди йшла молодь з навколишніх сіл.

В 1933 р. прийшов страшний голод. Як згадують очевидці, 1932 рік був мокрий, неврожайний. Для колгоспників, що працювали в полі обід варили з картоплі, кропиви та лободи. Годували один раз у день. Весною збирали гнилу, мерзлу картоплю, додавали висівки та пекли коржі. Померлих людей ховали без труни, звозячи візком на кладовище.

Пережили ті нелегкі часи. Багато в чому довелося починати спочатку.

Колгосп набирав сили – на полях вирощували зернові та льон, ферми були повні худоби. Мирне життя перервали 26 місяців фашистської окупації.

На фронтах Другої Світової війни і в партизанських загонах проти німецько-фашистських загарбників билося 560 односельчан, 282 з них не повернулися до рідної домівки. На 25-ту річницю Перемоги (1970 р.) трудівники колгоспу та учні Яцковицької восьмирічної школи заклали в Яцковичах Парк Пам’яті. В 1975 році на колгоспні кошти тут встановлено пам’ятник загиблим землякам (фігура воїна на постаменті).

По війні – піднімали з руїн зранене господарство. Незважаючи на нестачу тягла і реманенту весняну сівбу 1944 року провели організовано. Коли прийшли жнива працювали вдень і вночі. План хлібозаготівель був виконаний, крім того колгоспники здали в фонд оборони дві тисячі пудів зерна та близько 45 тисяч пудів картоплі. Зароблені гроші селяни вносили на будівництво танкової колони.

В 1950 році створюється об’єднане багатогалузеве господарство (Підруддя, Яцковичі, Колосівка, Острів, Прилуки), що спеціалізується на вирощувані зернових, льону, відгодівлі свиней. Голова правління колгоспу – Чичирко Лукаш Сильвестрович.

В 70-ті роки господарство мало 2996 га земельних угідь, в т.ч. 818 га ріллі, 594 га лук та пасовищ, 433 га лісу. Провідними сільськогосподарськими культурами були пшениця, жито, льон та картопля.

Високими врожаями льону прославилась передова льонарка колгоспу Комар Христина Павлівна, нагороджена орденами Леніна (1958, 1966) та бригадир П.Ф. Прус, нагороджений орденами Трудового Червоного Прапору. Державними  нагородами була відмічена праця ланкової  Сидорчук Ольги Панасівни – орденами Трудового Червоного Прапора і «Знак Пошани», яка по війні очолила льонарську ланку.

В 1972 році село Підруддя налічувало 285 дворів, населення становило 1002 чол..

Багато жителів села пішло працювати на молочноконсервний комбінат, залізницю, приладобудівний завод, «Міжколгоспбуд», служили в авіаполку, що розташовувався поруч з Підруддям.

До 90-х років (земельної реформи, та розпаювання землі) господарство вирощує на своїх землях зернові культури, льон та картоплю, утримує більше тисячі голів великої рогатої худоби та до двох тисяч свиней. Перевиконувались плани по виробництву і продажу продуктів рослинництва, держзакупівель м’яса.

В 1988 році за першість у виробництві колгосп нагороджується призом «Трудової слави». Зростає число колгоспників, удостоєних за свою працю державних нагород: доярки Сергійчук Г.Г. та Чичирко М.В., Хоменко М. – ордени «Знак Пошани», механізатор П.Федоренко – орден Трудової слави, свинарка М.Уляницька – орден «Знак Пошани».

З допомогою держави дренажним способом осушено близько сотні гектарів перезволожених земель.

В 1954 році збудовано колгоспний клуб, а в 1967 році в центрі села побудована церква в ім’я Різдва Христового, діє поштове відділення.

В 90-ті роки, після розпаювання землі створюється КСП «Овруцьке», яке згодом стає приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ПОСП «Підрудянське» (2000 р.).

ПОСП «Підрудянське» належить до інвестиційної компанії ТОВ «Райз Полісся» (вирощує пшеницю кукурудзу).

В 1961 році в Підрудді було організоване господарство з вирощування свинини – свиноферма міжколгоспного відгодівельного пункту. Зведено свинарний на 4 тисячі голів. Всі процеси були механізовані.

У 2010 році об’єкт продано ТОВ «Овручм’ясо». З осені 2011 р. тут діє виробничий підрозділ ТОВ АПК «Дубовий Гай». В січні 2018 року тут утримувалось більше трьох тисяч свиней. За 2017 рік тут виростили і реалізували понад 12 тисяч свиней. Розпочато реконструкцію двох приміщень для утримання маточного поголів’я.

Відомі земляки-односельчани:

–        Гавриловський Петро Ілліч ( Підруддя) – Заслужений  працівник сільського господарства України (1994), нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ ст. (2004) та ІІ ст. (2007). З лютого 1976 до 2010 року голова правління СФГ «Великофоснянське»;

–        Карманець Петро Лаврентійович (Яцковичі) – 1957-1965 рр. голова виконкому міськради;

–        Кузьмінський Анатолій Миколайович – економіст, заслужений діяч науки і техніки України;

–        Кушнірчук Кіндрат Іванович (Яцковичі) – історик, в 30-ті роки входив до складу президії «Укрголовнауки» (Київ).

Источник: http://ovruch.in.ua/2019/09/06/svyatkuvatyme-pidruddya/

  • 06.09.2019
  • 14 просмотров

Добавить комментарий

Имя
E-mail
Телефон
Тема
Комментарий
Оценка
Показать другое число
Контрольное число*