Наша опора - авторський актив

     Я ЗАВЖДИ з вдячністю згадую нашу «районку», котра після багаторічноїслужбн в армії взяла мене під'своє крило, допомогла оволодіти журналістським ремеслом, яке шліфував у Ній тридцять трудових років. Це була найкраща пора мого життя.
     А починалося все несподівано і швидко. 9 травня 1950-й рік — свято Великої Перемоги над фашизмом. Стою біля парку, спостерігаю за колонами трудових колективів, шкіл. У всіх піднесений настрій. А тут підходить чоловік середніх літ, усміхається, уважно роздивляється орден Бойового Червоного Прапора на моєму офіцерському кітелі і говорить:
     — Кивлюк Сергій Павлович, редактор районної газети. Запрошую вас до редакції завтра, на шістнадцяту годину.
     Невеличкий колектив редакції прийняв добре, під свою опіку взяв досвідчений журналіст Іполит Стогодюк. Разом виїздили на підприємства, в колгоспи, віддалені лісництва,-де зустрічалися з різними спеціалістами, вчителями, тваринниками, передовиками праці.
     Редакція працювала злагоджено і дружно, долаючи різні труднощі. А іх було чимало. Гостро, наприклад, стояло питання зв'язків з колективами, громадськістю. Інформації, листи з місць надходили рідко, не було широкого авторського активу. Цю проблему номер один наполегливо, продумано, цілеспрямовано й активно вирішували редактори С.П. Кивлюк, пізніше І.Р. ТІрохоренко, Т.М. Акімова та увесь колектив. Регулярно зустрічалися із членами трудових колективів, виступали на їхніх зборах, залучали до співробітництва активістів, створювали робітничо-селянські пости. У результаті цього помітно збільшилася редакційна пошта. Якщо, наприклад, 1965-го року отримували 2-3 листи щодня, то 1970-го — більше десяти. Розширилася тематика публікацій, зросла їх дієвість. Активно працювали робсількорівські пости в рудоуправлінні, на Товкачівському та Ігнатпільському щебзаводах, промкомбінаті, в колгоспах ім. Тельмана (с. Піщаниця), «Здобуток Жовтня» (с. Словечне), ім. Куйбишева (с. Н. Велідники), «Україна“ (с. Покалів), ім. Кірова (с. Гошів) та ін.
     Робсількори немало зробили й для збільшення тиражу 'Зорі». У Піщаниці, Н. Велідниках, Гуничах, Готові, наприклад, кожна четверта сім'я передплачувала «районку“. А завідувач клубу в Красилівці Іван Антонюк власноруч зробив і засклив вітрину, в якій регулярно вивішував Зорю». Його приклад наслідували у В. Фосні, Н. Велідниках, В. Чернігівці, Лучанках, у ряді лісництв.
     Багато сил, знань віддали зростанню авторитету, організаторській і виховній ролі газети Петро Кушнерчук, Володимир Базєль-чук, Віктор Ланько (нинішній редактор), Галина Кирилюк, коректор Галина Невмержицька, бухгалтер Ольга Невмержицька, друкарка Наталія Глєб, водій Григорій Хильман, фотокор Валентин едчиць. Вчасний і якісний друк забезпечували директори друкарні Степан Кулаковський, Тимофій Назарук.
     З нагоди 90-річного ювілею вітаю колег по перу, читачів, зичу нових творчих успіхів, радості і благополуччя. Я вас пам'ятаю і поважаю!