Податкова система в Україні розпочинає свою історію з VIII • XII ст., з часів формування Київської держави — Русі. Свідченням виникнення держави в глибоку давнину було формування державного апарату в складі таких перших відомств, як військове, фінансове, що головним чином було представлено податковою службою. З самого початку податки постали як натуральні чи грошові збори для суспільної потреби у визначених нормативними актами та законами розмірах.

У редакційній бібліотеці з'явилася ще одна збірка поезій — «Тепло долонь». її автор — наш земляк Володимир Мамецький. Відразу варто зазначити, що його поетичний доробок вирізняється пісенністю, ліризмом і світлою енергетикою. У віршах панують душевна чистота і щирість, звучить тривога за долю рідного краю, України, а також віра в щасливе майбутнє Вітчизни.

В одному із сіл району проживає середніх літ жінка К., мати сімох дітей. Здається, сім'я велика, діти гарні, жити та й радіти. Але ж ні, спокуса зеленого змія взяла гору над здоровим глуздом, і жінка разом зі своїм співмешканцем, батьком усіх дітей (нині покійним), запили, та так, що за чаркою забули про своїх нащадків. Лікарі забили на сполох, матір-п'яничку, яка не доглядала за дітьми, позбавили батьківських прав та стягнули з неї на користь органу опіки й піклування аліменти на їхнє утримання. Дітей відправили: одних — у притулок, інших — у школу-інтернат, що в м. Радомишль.

Талановитий керівник навчального закладу — це запорука освіченості його вихованців та процвітання усього педагогічного колективу. Колишній випускник ПТУ № 35 м. Овруч, нині ж його директор Микола Степанчук, нащадок сімї хліборобів, саме і є таким.
Це молодий і перспективний орудар, гаслом життя якого є: Лише для праці варто в світі жить!». Всі свої сили, знання й можливості Микола Степанович скеровує в русло розвитку і процвітання свого училища.

Одним із найвеличніших та загадкових свят початку липня є Івана Купала. Вважалося, що о цій порі літнього сонцевороту, сонцестояння небесне світило досягає найбільшої сили й повертає на зиму. Казали, що Сонце, як уособлення світла й добра, святкує перемогу над темними силами, а тому при своєму сходженні воно «грає», «скаче» і «радіє». Вся природа теж торжествує з цього, стає особливою, зачарованою.

НЕВБЛАГАННИЙ ЧАС забирає з життя не лише учасників бойових дій, а й дітей тієї пори: нас залишається все менше і менше. Тому вважаю за необхідне поділитися спогадами про своє дитинство, щоб нинішнє юне покоління знало, яке це щастя жити в мирній державі.
ДИТИНСТВА, як такого, й не було — його вбила війна. На той час мені було п'ять років, ми жили в Колосівці. Батько працював ковалем у колгоспі, мати — у польовій ланці. Тільки що збудували свою хату: з солом'яною стріхою, з земляною долівкою.