Таке значиме слово "СІЛЬКОР"

     Було це далекого 1947-го. Ми, дітлахи, збирали житні колоски на колгоспному полі. Вже й торбинки наповнили ними, коли на чорному коні, розмахуючи нагайкою, мчить лановий. Забрав у нас назбиране, насварився, поляскав нагайкою, прогнав із поля і помчав собі геть.
    Верталися ми додому, вже коли сонце за обрій сідало. Зайшовши в хату, запитую: «Бабо, мамо, а „Зоря“ була сьогодні?». «Була, була, — відповідають і дають мені „районку“. При гасовій лампі, сівши на лаві за столом^ я взявся за читання моєї улюбленої і донині „Зорі“.
    Поштарем у нас в ті роки був дядько Микола Сидорович Кулаковський. З яким нетерпінням я чекав, коли він принесе газету! Хоча і тяжко жилося в ті роки, але „районка“ до нашої хати надходила. Так я „прикіпив“ до газети, що й сам спробував дописувати.
    1954-го року надрукована була перша моя кореспонденція „Вдосконалюють свою майстерність“. У ній йшлося про самодіяльних артистів нашого села. Опісля, коли заносив у редакцію свою наступну кореспонденцію, вперше зустрів мене Володимир Олександрович Залізко. Уважно прочитавши її, він запропонував мені Заповнити анкету сількора. Я погодився. Потім, коли подавав до газети матеріали, підписувався уже „сількор“.
    Яке це для мене було дороге слово „сількор“! Це означало „сільський кореспондент“. І я писав про колгосп, який тоді набирав сили в розвитку тваринництва та рільництва.
    На службі в армії також продовжував писати — в дивізійну газету „Солдатская правда“ й окружну „Ленинское знамя“. Написав тоді листа, і в редакцію «районки». Так мені хотілося поспілкуватися із «Зорею“. Відповів на того листа І.А. Дорфман. Він подякував, що не забуваю газету і висловив впевненість, що після повернення додому я буду активно співпрацювати із Зорею».
    Так воно й сталося. У 1960 році в нашому колгоспі успішно розвивалося тваринництво, особливо старалися доярки чернещинської ферми. І я написав про їхню нелегку, але почесну працю. На цей раз у редакції зустрівся із талановитим журналістом Володимиром Базєлшуком. Прочитавши мою замітку він сказав: «Неодмінно надрукуємо. Використав я в ній українське народне повір'я: „Якщо навесні першим побачиш білого метелика — рік буде багатий молоком, якщо червоного рік буде багатий медом“. Я так і назвав замітку „Метелики. Вона надрукована в „Зорі“ 28 червня 1960 року. Головою колгоспу тоді був Григорій Федорович Халімончук. „Дівчата в червоних хустинах“ — так з гордістю говорили тоді колгоспники артілі ім. Сталіна про кращих доярок. Гладковицький колгосп добився тоді найвищих показників серед господарств району по надоях молока від корови, і кращих доярок правління відзначило червоними хустинами.
    Запам'ятався й день ЗО березня 1961 року, коли на запрошення Зорі“ взяв участь у роботі наради робсількорів і редакторів стінних газет. Проводили її редактор А. Максимов із працівниками редакції.
    З нагоди 90-річчя „Зорі“ хочу побажати усім журналістам, працівникам та позаштатному активові газети міцного здоров'я, найкращих успіхів у журналістській діяльності на благо України.