Де знань чарівне джерело.., У Прибитках відзначили 90-річчя школи

     Дев'ять десятиліть тому малиновий дзвіночок вперше зібрав прибитківських дітлахів на перший урок. Тільки вдумаймося: у глибинці українського Полісся, у селі, що ніби заховалося біля старезного лісу, знайшлося місце школі — запалала свічечка освіти.
     І скільки б найжорстокіших бур не прошуміло над рідно-краєм, а вона горить, висвічує знаннями наш розум, теплить наші душі. Палатиме вона по всій землі, як би в Україні «реформами» і хугою не мело.
     На ювілейне свято зібралися випускники школи різних років, вчителі, які нині працюють, й освітяни-ветерани, старшокласники, переважна більшість жителів села. Актова зала навчального заі|ладу була переповнена.
     Директор школи Марія Кирилівна Криволапчук детально розповіла про історію закладу, по крихті зібрану з архівних документів та спогадів сельчан. Як водиться на урочистостях, зі щирими вітаннями та добрими побажаннями виступили: заступник керівника апарату райдержадміністрації В.В. Охрімчук, начальник відділу освіти РДА Н.Г. Слободянюк, керівник ПП «Велідницьке» Я.І. Плітман, Нововелідницький сільський голова ПА Романуха. Звісно, були подарунки, щирі обійми й рукостискання, почесні грамоти, грошові премії, вітальні телеграми. І кожен ветеран педагогічної праці, кожен гість, що як випускник брав слово, отримав пломеніючу гвоздичку.
     Ведучі свята вчительки Л.І. Герасимчук та Т.П. Бондарчук продовжували далі вести розповідь про історію школи, її випуски і випускників, про освітян.
     У вдячній пам'яті прибитків-чан залишилися прізвища вчителів, які працювали у ЗОШ: Я.А. Хоменко, О.Т. Хоменко, Г.О. Гобод, В.О. Розум, С.Т. Хоменко, О.П. Долинчук, Н.С. Герасимчук, О.С. Криволапчук, В.М. Хоменко, Г.Г. Матвієнко.
     Безперечно ж, із повагою і теплотою представники старшого покоління односельців згадують, як працювало подружжя Криволапчука Степана Пантелійовича та Шанюк Галини Никанорівни — відмінників освіти України.
     У ювілейні дні Степан Пантелійович і Галина Никанорівна звернулися із посланням-привітанням до своїх земляків-односельців. І сталося так, що для Степана Пантелійовича це привітання було останнім спілкуванням з людьми «його села». Відійшов він за межу за день до свого 78-річчя. Та в пам'яті вдячних прибитківчан він залишиться нашим вчителем, доброзичливою, чуйною і порядною людиною.
     40 років свого життя (єдиний запис у трудовій книжці: Прибитківська школа) віддала педагогічній праці Марія Тимофі-ївна Розум. У свої вельми поважні літа й сьогодні не забуває вона дороги до школи.
     Пишається школа такими своїми випускниками як В.Ю. Криволапчук (учений агроном, колишній радник голови Ради Міністрів УРСР з питань сільського господарства), Т.В. Герасимчук (кандидат медичних наук, фармацевт, колишній працівник Міністерства охорони здоров'я), І.К. Хоменко (був головним хірургом Луцької обласної лікарні), П.Б. Герасимчук (військовослужбовець, полковник), Г.І. Криволапчук (проектант Санкт-Петербурзького військово-будівельного інституту), В.П. Кравчук (інженер гірничодобувної шахти), В.Х. Герасимчук (учитель біології та хімії, заступник директора школи, вчений агроном, колишній голова колгоспу).
     Варто зазначити, що до випускників нашої школи належить й нинішній її директор М.К. Криволапчук, педагогічний стаж якої складає 42 роки, а освітній заклад вона очолює 23 роки.
     Складно назвати галузь народного господарства,-де б не працювали наші односельці, випускники рідної школи. Але за традицією багато з них здобували педагогічну освіту. Лише на Овруччині більш як у 20-ти школах працювали і працюють наші односельці керівниками, вчителями, вихователями, багато з них — в освітніх закладах обласного центру, а також у столиці нашої держави.
     Окрасою свята стали й дві персональні виставки, експонатами яких була оздоблена зала,-де проходило свято. Це вишивки майстринь села, колишніх випускниць школи Галини Невмержицької та Світлани Хоменко. Ці жіночки не уявляють без вишивання сенсу свого життя. Чого лише варті їхні рушники, картини, вишиванки! На них справді ніби вишите саме життя. Тут і побажання молодятам, і міць дружної родини, і радість життя. Дивитися на таку красу не можна без почуття гордості за те, що живеш серед ось таких щирих, добрих і світлих людей. І саме вони роблять наш світ справжнім.
     … О школо рідна! Усі ми твої вічні діти. І боржники…