Є музей медицини в Овручі

     Кожна галузь так чи інакше має свою історію і заслуговує на пам'ять через роки. Приміром, сільське господарство та промисловість — свою, культура, освіта, медицина — свою.
     Людство, в якій би сфері не працювало, живе і дбає для поколінь: залишаючи щось у минулому, утверджуючи надбання у сьогоденні, вдосконалюючи рад речей для майбутнього. Для того, щоб цих надбань на усіх етапах розвитку не розгубити, і створюються відповідні установи -музеї. Є люди, які присвятили музейній справі все своє життя, є просто ентузіасти і цінителі таких благородних поривів. Саме завдяки останнім виникають і сьогодні нові зібрання пам'яток матеріальної і духовної культури у невеличких містах, а то й у сільських глибинках.
     Так, скажімо, напередодні Дня ме: дачного працівника у приміщенні центральної районної. лікарні (4-й поверх, неврологічне відділення) відкрито музей медицини Овруччини. До речі, за змістом, тематикою та оформленням подібного йому на Житомирщині небагато. Музей… Можливо, нині це гучно сказано: поки що це лише одна кімната, одначе гарний почин, як мовить прислів'я, дорожче грошей.
     “Історія медицини, розповідаючи про минуле, допомагає дивитися в майбутнє“, — писав київський історик медицини, відомий усьому світові як засновник і директор Національного музею історії медицини України О.А. Грандо. Мабуть, і цими словами керувалися організатори музею на Овруччині.
     Як сказав на церемонії відкриття головний лікар ЦРЛ Володимир Левківський, ідея створення його виношувалася довго, прокручувалася» роками. Довелося багато поїздити і побачити, як зроблено це в інших, щось запозичити, придумати своє, звернутися в державні архіви. Та сьогодні, з усього видно, — недарма.
     Почесну місію перерізання стрічки виконали голова районної ради Микола Левківський, головний лікар ЦРЛ Володимир Левківський та ветеран медичної галузі району, лікар 2-ї обласної психіатричної лікарні Генріх Ліхтанський (знімок № 3). І музей урочисто відкрив свої обійми. Першими його відвідувачами стали нинішні медики, ветерани та запрошені на свято. А екскурсію провела його завідувачка, гід Валентина Дрозд.
     Музей відображає розвиток медицини в районі від епохи зародження до сьогодення. Про минуле і сучасне говорять і два вітражі. В експозиціях музею зібрані не лише наукові матеріали і документи, а й творчі статті, фотознімки, пов'язані з медициною, стенди, 8 тематичних розділів, кожен із яких яскраво розповідає про свій час.
     Ось один із них: «Вдивляючись у минуле…“. Дізнаємося, що 1820 року лікарня заснована у простій селянській хатині. З інших: “1898 року відбувся 1-й з'їзд сільських лікарів Волинської губернії, в якому взяли участь лікарі із 12 повітів, у т.ч. А.В. Благовєщенський і М.Я. Перельцвайг — лікарі 1 та 2 дільниць м. Овруч.
     “1925 року в бюджеті Овруцького району виділено на охорону“ здоров'я 14874,41 крб». У роки Великої Вітчизняної війни на бій із ворогом стали й медики. Правда, не зі зброєю в руках, а рятуючи поранених. Фотознімки 24-х із них бачимо на стенді (знімок № 2).
     .Після війни і дотепер 7 головних лікарів очолювали медичний заклад. їхні імена теж зафіксовані. Нинішній же головлікар В.П. Левківський, а також С.С. Коломійчук (у 1983-1992 роках теж головний лікар), лі-кар-кардіолог Д.Ф. Торчинська стали заслуженими лікарями України. Старша медсестра Бондарівської дільничної лікарні Я.І.Коваль, зубний лікар М.В. Буднік, фельдшер Хлуплянської амбулаторії М.В. Же-люк, завідувачка ФП Гладковичів (Селища) Л.М. Бойко — заслуженими працівниками охорони, здоров'я. їхні фото теж займають чільне місце в музеї (знімок № 1).
      «Ретельно тут підібрані матеріали про Чорнобильську катастрофу (41 медик є ліквідатором наслідків аварії).
     Коли переступаєш поріг музею, зразу ж у центрі в очі впадає макет лікарні, що, як і багато цінних експонатів, є його гордістю (знімок на 1-й стор.). Доповнює його карта-схема розміщення лікувальних закладів Овруччини, що освітлюється.
     Тут можна побачити також і шприц 1928 і 1935 рр., стоматологічне крісло 1939 року (знімок № 4) та інші колишні хірургічні медичні інструменти.
     На видному місці — Книга пошани, яка велася з 1962 і куди занесено 75 передовиків медичної галузі. Відкриває її найстарший лікар району Мельник Степан Іванович. Зберігаються, до всього, свідоцтво паломника Кузьмицького М. В. (хірург), відзнака За заслуги перед Овруцьким районом, якої удостоєний лікар-невропатолог М.Ю. Левківський.
     Звісно, багато музейних речей тут знаходиться, про все написати неможливо. Краще побачити, щоб глибше відчути дух історії. Тим паче, що подивитися є на що.
     Крупинка до крупинки збирали медики експонати. Але на цьому праця не закінчується. В адміністрації лікарні та музейних працівників є нові задуми і плани продовження цієї роботи. Для втілення їх у життя виділено ще одну кімнату.
     Гості, особливо ветерани-медики, допитливо розглядали все, шукали на знімках та у газетних публікаціях згадки про себе і своїх колег, пригадували молодість і колишню роботу, цікавилися новинками нинішніх кроків медицини. Правду кажуть, краще один раз побачити, ніж сто разів почути.