Наболіло на душі

      ПРОЧИТАВ V «Зорі» за 7 липня публікацію О. Толкача «Де спасіння?», у якій він порушує серйозну проблему пияцтва у своєму селищі Першотравневе, і вирішив теж поділитися деякими своїми думками. Добре розумію стан душі автора публікації. Здається, і день, і ніч не спав би, аби щось зробити, щоб зрушити ті негаразди, що мають місце на селі. На жаль, сьогоднішня дійсність проблемами пияцтва не вичерпується. Наболіло на душі, думаєш, розкажеш комусь, і легше стане. Так і в мене.
      Все життя я прожив у селі, пам'ятаю роки піднесення і падіння, але такої ситуації, як нині, точно не було. Рік несприятливий, весна виявилася занадто примхливою, прохолодною і сухою. Навколо селами гриміли перші весняні грози, йшли благодатні дощі, а Покалів потерпав від суші, наче якесь прокляття нависло над селом. Зрештою, і над нами небо відкрилося, та так, що вже й не раді. Дощі щодня,-де град не побив, то злива понесла, велика вода понівечила перші сходи. Довелося, пересівати буряки, іншу городину.
      Але й це вже пережили. З горем пополам заготовили сіна, обробили від колорадського жука картопляні плантації. Хто при силі — пішов у ліс за чорницями. Плата за них, порівняно із попередніми роками та із все зростаючими цінами, невелика, але все-таки свіжа копійка є.
      Селянська праця ніколи не була легкою, але хоч більш-менш шанувалася в суспільстві. Тепер цього немає. Взяти хоча б ціни на молоко. Гривня за літр. Зате в магазинах молочні продукти продають за такою ціною, що очі на лоба лізуть. Цікаво,-де, в чиїх кишенях осідає бізниця?
      Або таке. Нині вимагають, щоб тварини були ідентифіковані, мали «паспорти». Але ж це не задарма робиться, потрібне гроші платити. Якщо ж не ідентифіковане теля, то заготівельник-перекупник приїздить до селянина і каже, що він не дасть, приміром, 16 грн за кілограм, а тільки 14, оо йому потрібно буде заплатити 110 грн за паспорт. Теля зважує «на око», бо з собою вагів не возить, і тут він себе не обійде, і на ринку м'ясо продасть у два-три рази дорожче. Селянинові ж, щоб виростити теля всього 50-60 кілограмів, потрібно одного молока 300-400 літрів. і що ж він заробить на тому теляті/
      Тепер про ветеринарне обслуговування. Ціни на нього зросли мало не вдвічі. Лише виклик ветеринара коштує 12 грн, а ще потрібно ліки купити, заплатити тому, хто зробить укол… І все це — не копійки, а десятки гривень. Кастрація кабанчика — 40 гривень, взяття крові на аналіз — 15 гривень. А Щоб ідентифікувати тварину, потрібно заплатити втричі більше ніж було два роки тому. Можна було б і не писати про це, якби не різке зменшення поголів'я корів. Так, зокрема, на моїй вулиці череда була із 30 корів, а зараз залишилася половина. Старі люди збувають споконвічну годувальницю сім ї, бо немає сил її тримати, а молоді не бажають нею обзаводитись, бо ніякого зиску.
      Можна багато ще чого розповідати, але чи слухатиме (читатиме) це той (чи ті), від кого залежать якісь зміни?
      Гадаю, якщо і надалі буде в Україні таке ставлення до села, то доведеться просити закордонних виробників, щоб годували нас молочними і м'ясними продуктами. А якими? Своїх же, чистих і натуральних, уже не буде.

Костянтин БОНДАРЧУК, житель с. Покалів.


  • 29.07.2009
  • 903 просмотра