Вирішуємо проблему довкілля

Нещодавно в Овручі відкрилося нове виробництво з переробки твердих побутових відходів. Ця новинка у світовому будівництві — рідкість на теренах України, впроваджена у двох регіонах (Київській і Житомирській області). Зокрема, у нашій області вона діє у Бердичеві (ТОВ «Полімерінвесттехнологія). Проблема має загальнодержавне значення, спрямована на забезпечення чистого довкілля, зокрема знешкодження пластикової тари яка стає екологічною бідою. Щоб детальніше дізнатися про роботу у даному напрямку, запросили до редакції приватного підприємця С.М. Милашевського, який першим у районі взявся за вирішення цієї непростої справи

— Сергію Миколайовичу, як наро­дилася ідея бути першовідкрива­чем такого, на перший погляд, простого і, водночас, складного виробництва?

— Скажу про те, що виїжджав у Бер­дичів, де ознайомився з технологією цього бізнесу, побував і в Києві з цією метою. І лише після цього вирішив й себе спробувати у даному ділі. Хочу завдячити за просування моєї ідеї ке­рівнику апарату райдержадміністрації Івану Коруду, головам районної ради Миколі Левківському та райдержадмі­ністрації Ігорю Клименку за втілення наміченого у життя. Це стало можли­вим після того, як на сесії райради бу­ло затверджено районну програму по­водження з твердими побутовими відходами. Схвалено таку у липні 2004 року, після чого були інформації про її реалізацію, останній раз 4 червня ц.р. До усього сказаного хочу до­дати таке: завдяки депутатському корпусу району маємо необхідні площі для організації виробничого процесу, які розміщені на території КП «Дитяче харчування «на вул. Правди, 41-а.

— З чого почали справу і як вона просувається на ділі?

— З того, що організували збір плас­тикової тари у місті, тут легше це зро­бити і сировини набагато більше ніж у селах. Уже працюємо, зібрали більше 35 тонн полімерів, з яких 20 тонн пе­реробили, тобто переплавили у масу. Для цього маємо дробильну машину та змішувальну камеру загальною вартістю понад 60 тисяч грн. Щоб виробничий технологічний процес мав завершальну стадію, тобто са­мим зайнятися випуском продукції (черепиці, плитки тротуарної, облицю­вальної та ін.), плануємо закупити ще екструзіонну машину, яка призначена для регенерації полімера в злитки, та преса для пресування полімерпіщаної маси у готовий виріб. Задоволення це не дешеве, обійдеться нам у 150 тис. грн. Але воно цього варте.

— Що мається на увазі?

— Передусім те, що наша продукція користується великим попитом у закордонні, а також на внутрішньому ринку. Скажімо, у нас існує черга на її придбання, протягом трьох тижнів замовлення виконуємо.

До речі, в районі нашою послугою уже скористався ряд жителів для покрівлі будинків. Чому? Насамперед тому, що полімерпіщані вироби, які ми випускаємо, у порівнянні з аналогічни­ми будівельними матеріалами мають ряд переваг: підвищені міцність, шумо— і теплоізоляція, хімстійкість, водопоглинання.

— Виходячи із цього можна зробити висновок, що полімерпі­щані вироби мають більшу конку­рентоспроможність на ринку будівельних матеріалів?

— Це так, оскільки однією зі складо­вих стійкості у них є додавання до ма­си піску. Отож і ціна доступна: з до­ставкою 1 кв. м коштує 70 грн. А ще термін придатності удвічі більший від того, що має пластик, яким оббивають фасади будинків.

— / останнє, що зацікавить чита­чів: який зиск від збору пластико­вої тари матиме пересічний гро­мадянин?

— Один кілограм її коштує одну грив­ню, у подальшому плануємо платити по 1 грн 50 коп. Головне, щоб були зацікавлені в очищенні території від тари як сільські голови, так і самі жите­лі. Ми готові підставити тут своє пле­че: встановити у місті спеціальні кон­тейнери, а в поселеннях робити раз на тиждень об’їзди по їх збору. Зви­чайно, без допомоги органів місцевого самоврядування нам не обійтися.

Проблем вистачає, оскільки справа нова, аналогів її в області немає, щоб повчитися. Дається взнаки недостат­ність фінансів, а саме це і є причиною того, що виробнича база ще далека від досконалості. Але над цим пра­цюємо, бо ж живу за принципом: не дуж — не берися за гуж.

— Тож удачі вам, Сергію Микола­йовичу, здійснення задуманого у якнайкоротші строки.

І вам дякую за порушену проблему, яка хвилює багатьох.

Розмову вів Віктор ЛАНЬКО.

газета «ЗОРЯ», 25.07.2008 р.