Історія села Поліське

Поліське

Як душа заболіє думками,

Про усе, що давно відцвіло,

Я вернусь польовими стежками

Пригорнутись до тебе, село…

Села, як і люди, мають свої біографії. І у кожного вона своя — неповторна. Тільки в селі людина може так тісно спілкуватися з природою, розуміти її душею і серцем, милуватися неповторною красою.Наше рідне село є для нас маленькою Батьківщиною.

Наше село Поліське (стара назва Жолонь) відоме з 18 століття.

Жолонь – зі старолитовського – трава.

Одна із версій щодо походження назви цього села  така: втому місці, де розташоване село колись була дуже красива долина – така, як «жолоб». Також там протікала річка, теж ніби у жолобку. І тому це місце і річку перші поселенці почали називати «Жолонь».

За другою версією – назва села пішла від переселенців з Литви. Адже овруцька земля була приєднана до Великого князівства литовського (ХІVст). В цей час багато переселенців з Литви засновували свої поселення в нашому краї. «Жолонь» – від слова «Жоле» – трава, а місце де було засноване село надзвичайно красиве, там росла висока зелена трава.

Жолонь село Овруцького повіту Покалівської волості.

Біля села Жолонь були хутори: Кепура, Бурмичов хутор, Бор, Понікари, Корнибки, Павловський.

З села бере початок річка Жолонь, яка впадає в річку Припять.

У 16-17 ст. частиною села Жолонь поблизу Овруча володів полковник війська Запорозького Максим Булига-Курцевич.

В 1717 році в селі було 13 господарств. Селяни три дні на тиждень працювали на поміщика Синявського, платили подимне по пів-злотому з хати, давали по 4 осьмачки вівса, по одній чверті хмелю, мед з кожного десятого вулика.

В 1887 році – 497 жителів, 1899 – 529 жителів, 68 дворів, 1911 рік – 477 жителів 98 дворів, 1926 рік – 454 жителі та 82 двори.

Землями хутора Жолонь Покалівської волості володів поміщик Левківський Онуфрій Юхимович. В 1868 році селяни відібрали частину землі, яку в 1864 році він незаконно вилучив у них.

В 1907 році відкрито школу.

За матеріалами з Житомирського Державного архіву В 1910 році в Жолоні був побудований млин, володарем якого був Тарановський Павло. Після революції вона була у нього відібрана, і здана в оренду йому ж. Після Павла Тарновськогоїї орендував млин Василь Мищук.

У 1927 році бідняками організовано Жолонський колгосп імені Тельмана. Перший голова колгоспу – Бурмич Максим (Мельников) наш односельчанин. Хто не йшов у колгосп були репресовані та розкуркулені у 30-ті роки ХХ ст.. З села Жолонь було репресовано 25чоловік, а по сільській раді 45.

В 1950 році колгосп з’єднано з Піщаницьким.

Жолонська сільська рада організована 1929 року. До неї входили села Жолонь і Геєвичі.

В 1933 р. прийшов страшний голод. В селі померло 29 чоловік.Пережили ті нелегкі часи. Багато в чому довелося починати спочатку.

Мирне життя перервали фашистська окупації.

На фронтах Другої Світової війни і в партизанських загонах проти німецько-фашистських загарбників билося багато односельчан, більшість з них не повернулися до рідної домівки. 17 чоловік були вивезені на примусові роботи до Нічеччини.

По війні – піднімали з руїн зранене господарство. Від 07 червня 1946 р. Жолонь носить назву Поліське. В 1950 році колгосп з’єднано з Піщаницьким.

В 1956 році гостинно відкрив двері для трудівників села Поліське новий клуб. У світлому, просторому приміщені був є зал для глядачів на 150 місць, бібліотека з читальним залом, обладнана кінобудка.

Тут працювали гуртки художньої самодіяльності, в організації і роботі яких найактивнішу участь бере завідуюча клубом Лідія Коркушко.

В 1971 році за колгоспні кошти звели двоповерхову школу, на даний час яка вже не функціонує.

Источник: http://ovruch.in.ua/2019/10/16/istoriya-sela-poliske/