Главная
Міська рада
Слово, що веде крізь століття: в Овручі вшанували генія українського слова Тараса Григоровича Шевченка

Слово, що веде крізь століття: в Овручі вшанували генія українського слова Тараса Григоровича Шевченка

<img alt="" src="https://rada.info/upload/users_files/04053370/803c9e2efebf1a85832a9431b8b18b8f.jpg" style="width: 800px; height: 800px;" />   Сьогоднішній ранок у міському сквері, де височіє постать Великого Кобзаря, розпочався в атмосфері особливого духовного піднесення. Саме тут, біля пам’ятника Тарасові Григоровичу Шевченку, громада зібралася, щоб вшанувати день народження генія українського слова – поета, художника, мислителя, пророка, чиє ім’я стало символом незламності українського духу. Перед початком заходу овручани, як і всі українці, зупинилися у щоденній загальнонаціональній хвилині мовчання, схиливши голови перед пам’яттю тих, хто віддав своє життя за свободу й незалежність нашої держави. І цього дня вона звучала особливо глибоко – адже саме Тарас Шевченко понад півтора століття тому своїм словом кликав українців любити рідну землю, не зраджувати мову й боротися  за  правду  і  волю. Березень в Україні – пора пробудження. Прокидається земля, тягнеться до світла природа, і водночас оживає у серцях українців слово Кобзаря. Саме в таку весняну пору Всевишній послав нашому народові генія, якого називають Велетнем духу, українським Мойсеєм, батьком національного відродження. Його поезія народжувалася з болю за долю рідного краю і водночас із непохитної віри в силу свого народу. Шевченко мріяв про той день, коли Україна стане вільною, коли її діти житимуть у правді й гідності. Минуло понад півтора століття, але його слова звучать так, ніби написані для нашого часу. Бо й сьогодні українська земля здригається від війни, і знову її найкращі сини й доньки стають на захист держави від ворогів-московитів, виборюючи право на волю і свободу. І поки  ми пам’ятаємо  Шевченкове слово,  поки  бережемо  свою  землю  і  шануємо  своїх  Героїв – Україна була, є і  буде. Про цю істину – силу національної пам’яті, незламність українського духу та відповідальність кожного перед рідною землею – говорив у своєму виступі Овруцький міський голова Іван Коруд. Звертаючись до громади, він наголосив, що слово Тараса Шевченка крізь століття залишається духовною опорою для українського народу. Воно об’єднує покоління, надихає на боротьбу і допомагає вистояти у найтяжчі часи. Сьогодні, коли Україна знову відстоює свою свободу, пророчі рядки Кобзаря звучать особливо гостро і водночас додають віри у перемогу правди та справедливості. Під час заходу звучали й слова про світове визнання постаті Тараса Шевченка, ім’я якого знає весь світ. На його честь названо сотні населених пунктів, тисячі вулиць, площ, навчальних закладів, театрів і бібліотек. У різних куточках планети встановлено понад тисячу сто пам’ятників Кобзареві – від України до Канади, від Сполучених Штатів Америки до Польщі, Франції та Казахстану. І де б вони не стояли, усі вони є символом української душі, нашої історії та боротьби за свободу. Особливої глибини заходу додало емоційне читання уривку з поеми Тараса Шевченка «Сон. Поетичні рядки знову нагадали присутнім, що Шевченко бачив долю України глибше й далі за багатьох сучасників. У своїх творах він передчував великі випробування для українського народу, але водночас не втрачав віри у світле майбутнє України. І сьогодні його пророчі слова звучать як підтримка для тих, хто боронить державу. Адже дух Шевченка – у кожному Захисникові, у кожному, хто тримає небо, землю і мову. Його віра в оновлену землю, «де не буде врага, супостата», залишається дороговказом для всіх поколінь українців. Водночас творчість Великого Кобзаря надихає й сучасників. Свій авторський вірш про Шевченка представила бібліотекарка Левковицької сільської бібліотеки Олена Невмержицька, вкотре доводячи, що поезія Кобзаря продовжує жити й народжувати нові рядки у серцях українців.   Ох Тарасе, сивочолий Кобзарю! Писав вірші, як в воду подивився За москалівську всю оту орду Ти з неба на Вкраїну озирнися.   Дивись, вже спалені наші міста, І села, де твоя нога ступала. Ти мабудь знав, що скоїть та орда, Такого жаху земля іще не знала.   Не викинеш з твоїх віршів рядка, Де кажеш: «роблять лихо з вами», Не тільки ти відчув це все сповна, Тепер ті «чужі люде» поміж нами.   Лихо коїться на твоїй землі, Яку ти розмальовував квітками, «Борітеся – поборете» рядки Ми пам’ятатимемо їх роками.   «кацапа» звідусіль жени!» Ти глянь, твої слова пророчі. Ми проженемо його з рідної землі, Та так, що повертатись більш не схоче.   Атмосферу єдності та віри у майбутнє посилила пісня «Я хочу жити в Україні» у виконанні організаторки культурно-дозвіллєвої діяльності Овруцького будинку культури Ангеліни Ілющенко – щира і світла, вона стала символом прагнення кожного українця жити у мирній, вільній та квітучій державі. Цю можливість щодня виборюють наші воїни – мужні Захисники, які стоять на передовій, боронячи рідну землю. Під час заходу присутні схилили голови перед пам’яттю Героїв, які віддали життя за Україну, розділяючи біль їхніх родин і водночас зберігаючи віру у майбутнє. На завершення урочистостей прозвучав Державний Гімн України – як символ єдності, сили та незламності нашого народу. Після цього учасники заходу з глибокою шаною поклали квіти до пам’ятника Тарасові Шевченку та до стели «І мертвим, і живим захисникам України в російсько-українській війні» і стенду «Пам’ятаємо кожного, хто захищав суверенітет і територіальну цілісність України». Тарас  Шевченко  залишив  нам  не  лише  поезію, він  залишив  нам  віру  в  Україну. Його  слово  живе  у  нашій мові,  у  нашій культурі,  у нашій  боротьбі.  І  поки  б’ється  українське  серце – житиме  і  Шевченко.

Источник: https://ovrucka-gromada.gov.ua/news/1773058196/

09.03.2026
4 просмотра