Не кожна людина у своїй долі може здолати столітній рубіж. Щастя чи Богом відведено?! Однак УН. Синицька зуміла взяти таку вершину життя. І це не на її адресу побажання «дожити вам років до ста», але «багато ще раз ювілей зустрічати» не завадило б.
У Сирниці до таких як Уляна Ничипорівна: щедрих на вік і життєвий досвід ставляться з особливою повагою і шаною. Це їхня історія, славну сторінку в яку вписує і старожилка. Отож у той весняний сонячний день до її двору зійшлося чи не все село, щоб привітати ювілярку, порадуватися, що уважили їхню односеліланку і великі гості з області та району, тамтешні керівники.

Він народився і все життя прожив у Полохачеві — цьому мальовничому селі,-де хати притулилися до лісу,-де цілий рік стоять п'янкі пахощі сосни, чорниць, суниць і грибів і-де вода в криницях має особливий приємний смак. 
До військової служби пас коней, працював їздовим у колгоспі. В армії отримав спеціальності шофера і електрогазозварника, які так пригодилися в подальшому житті.

Напередодні Дня журналіста «Зоря» відзначила свій 90-річний ювілей. Урочистості проходили за участю співзасновників — райдержадміністрації, районної рай і, а також наших друзів, керівників підприємств лісової галузі, органів місцевого самоврядування. Цей ювілей для багатьох шанувальників, читачів головного районного видання, яких, на нашу радість, не меншає, котрі завжди з нами, також став своєрідним святом. З нетерпінням чекають «зорьку“ в багатьох оселях, оскільки вона доносить новини про життя регіону, розповідає про радощі й тривоги ПОЛІЩУКІВ, є біографом живої історії» нашого краю.

Все менше і менше залишається серед нас учасників бойових дій у Великій Вітчизняній війні, і тим все ціннішими стають їхні спогади, адже вони, ці спогади, — жива сторінка нашої історії.
Живе у Мамчі 85-річний Дем'ян Меркурійович Сидоров. Три роки тому не стало його вірної та надійної порадниці і супутниці дружини Олександри Семенівни, з якою пліч-о-пліч прожили майже шістдесят літ. Від великої любові та поваги їхня родина стала багатшою на 8 дітей, 15 внуків та 11 правнуків.

Наприкінці травня в Овруцькій МД111 відбулося нагородження переможців конкурсу дитячої творчості Податки очима дітей-2009». Проводиться такий захід щорічно. Він сприяє підвищенню в підростаючого покоління податкової культури, поглибленню знань молоді з питань оподаткування. Відрадно, що наші діти мають принципову громадянську позицію, з якої, власне, й починається Україна. І показали це у своїх творчих роботах.

Кожного дня людина виконує якусь працю. Нехай навіть незначну, але це -праця. Іноді вона, зрозуміло, видається тяжкою.
Але найважчий три — це творення самого себе. До п'яти років дитина мало ще розуміє світ, проте після цього періоду вона починає формуватися як особистість. «Ми не помічаємо! цього, але рано чи пізно приходить час, щоб замислитися над своїм життям, обрати певний шлях.

КОЖНЕ поселення має свою історію, виткану, як і мамин рушник із відомої пісні, червоними та чорними нитками. У тих узорах села Поліського (колишньої Жолоні) також є кольори, що символізують і радість, і журбу. І спогад про життя Хатіми Бурмич, що трагічно обірвалося у фашистській катівні, теж зберігається на тому історією писаному сільському рушнику… Сплив вш зараз не випадково, адже вчора, 22 червня, минуло 68 років, як почалася Велика Вітчизняна війна…

Це вже традиція нашої школи: екскурсії рідною Україною. Нинішнього року ми прямували до Вінниці. Дорогою відвідали Бердичів, зокрема, костел святої Варвари,-де 1850-го року вінчалися видатний французький письменник Оноре-де Бальзак та поміщиця Евеліна Ганська. На околиці Вінниці побачили місце,-де в роки Великої Вітчизняної війни знаходилася ставка Гітлера.

Коли в родині Залізків із Черепина сталася біда (4-річна донька Даша потрапила в дорожньо-транспортну пригоду), на допомогу дитині і батькам відгукнулося чимало людей.
Серед найперших були вчителі Черепинської школи, адже мама маленької Даші Яна Василівна працює в тамтешній школі. Донорами крові стали завуч С.О. Терещук, вчителі Е.В. Кистанчук, О.В. Лазарчук, О.А. Дворник, Ю.К. Тростенюк, випускники 2005 року О.М. Шевчук та В.А. Рушелюк, жителька села Наталія Савченко.

Закінчилися випускні екзамени, і щасливо-радісні володарі атестатів зрілості кружляли у вихорі вальсів, надій, мрій та сподівань. А на радісних обличчях батьків час від часу проглядалася й стурбованість за подальшу долю, за майбутній життєвий шлях своїх дітей, які вважали себе сьогодні героями дня.