Цар приїздив не в кожне місто

Сталося це 3 вересня 1911 року. Після тривалої реставрації і відновлювальних робіт на цей день було Призначено відкриття і освячення Свято-Василівської церкви. В її реставрації, як відомо, брав участь відомий архітектор Гусєв, а цар Микола ІІ дозволив виділити з державної казни 10 тис. рублів, щоб купити лампади, панікадило та іконостас, виготовлений у Новгороді. 

Читать дальше

Капітан Крилов

Війна застала його у відпустці, в яку він пішов після більш як одного року роботи на об'єктах військбуду. 23 червня Володимира Олександровича Редчиця, двадцятип'ятирічного старшого лейтенанта у запасі, викликали до райвійськкомату. Як і інші, він рвався у бій з фашистами, що віроломно напали на Радянську країну. У військкоматі йому наказали ждати до особливого розпорядження.

Читать дальше

Овручский район

Историческая справка

            Овруч — город Житомирской области, райцентр, расположенный на р.Норинь (бассейн реки Припять). Железнодорожный узел. Город назывался Овручем потому, что был окружен земляным валом, который напоминал обруч; по второй версии – образованно с двух старославянских слов – «обо» — «руч», что означают «в другую руку», «в другом месте»; еще одно название Вручай – «возле ручая». Поселение возникло на правом повышенном берегу реки Норинь, куда впадала небольшая река Ручай.

            Овручский район – один из наибольших пограничных полесских районов Украины, расположенный в северо-восточной части Житомирской области. Граничит на севере с Лельчицким, Ельским и Наровлянским районами республики Беларусь, на восходе – с Народичским, на юге – Коростенским, Лугинским и Олевским районами Житомирской области. Образованный в 1923 году. Площадь – 3,2 тыс.кв.км. В районе – г.Овруч (райцентр), пгт.Первомайское и 144 сельских населенных пунктов.

Читать дальше

Волзький "Овруч"

  На ім'я директора першої міської середньої школи М.Г.Стоцького надійшла телеграма: «З 13 по 16 червня будемо знаходитись в Волгоградському порту. Вашу делегацію направляйте в Волгоград. Капітан… Павличев».
Читать дальше

Літературне сузір'я Овруччини

АРОНСЬКИИ Мойсей Ароиович, БОГОРАЗ Володимир Германович, ДОБАХОВА Ольга Пилипівна, КІПНІС Ісаак Нухимовнч, КОЛОМИЄЦЬ Авенір Калеиикович, МОГИЛЬНЕР Борис Юрійоияч, НИКОНЧУК Микола Васильович
Читать дальше

Партизанська війна – історії мужня сторінка.

  Чи не найпершу згадку про бойові дії партизанів після вторгнення гітлерівських армій можна знайти в щоденнику начальника генерального штабу сухопутних військ вермахту генерал-полковника Гальдера. Десятого дня війни він нотував: «Серйозної уваги заслуговує проблема упокорення тилового району… Лише охоронних дивізій, безперечно, замало для убезпечення всієї зайнятої території. Доведеться виділити для цього й кілька дивізій зі складу діючої армії».

 Газета «ЗОРЯ» — мандріник по часу!!! Передплачуй газету «ЗОРЯ».

Читать дальше

ОВРУЦЬКЕ ПІДПІЛЛЯ

РЯД ФОТОГРАФІЙ за склом музейної вітрини. Щоразу із душевним щемом вдивляюся в ці молоді обличчя, і чомусь у свідомості спливають слова із вічної книги: «покласти жит¬тя своє за други своя». Так, в усі часи це було найвищим вия¬вом любові й людяності, безу¬мовним правом на безсмертя.
 Володимир Редчиць, Олександр Малолєтнєв, Олексій Третяков, Іван Шваб, Арсентій Корж, Василь Литвинов, Іван Романов, Іван Ща¬дило, Григорій Юрчак, Іван Овсієнко, Степан Редчиць, Олексій Шваб, Мавра Рушалюк, Василь Гришнюк, Франя Хомутовська, Роза (прізвище невідоме) та інші. Вони ходили по лезу бритви, усвідомлюючи смертельну небезпеку, і не плекали ілю¬зій щодо гуманності оку¬пантів. Окупаційна влада з самого початку показала, що єдиним засобом впливу на непокірних є смерть, і смерть якомога жахливіша — щоб залякати інших.
Читать дальше

Мене журналістом зробила "Зоря"

Хтось із мудрих сказав, що доля управляє людиною. У правильності цього визначення мене переконало життя. Після успішного закінчення 1959 року Житомирського сільськогосподарського інституту я налаштувався працювали агрономом, упроваджувати надбання аграрної науки і практики на колгоспних полях. А став… газетярем. З легкої руки колишнього головного бухгалтера тоді великого покалівського колгоспу «Україна», активного дописувача районної газети «Зоря» Т. Залізка. Довідавшись, що в редакції «районки» є вакансія завідувача відділу сільського господарства, він порадив мені представитися її редактору.
Читать дальше